Був я хворий,

і ви навідались до мене

« Істинно
кажу вам:
усе, що ви
зробили
одному з
моїх братів
найменших
– ви мені
зробили. »

Мт 25, 31-46
 Рим, Адвент 2021

ХВОРІ ТА ЛІТНІ – СИЛЬНІ БУДІВНИКИ

СВІТЛОГО ТА СПОВНЕНОГО НАДІЇ МАЙБУТНЬОГО

Дорогі члени Вікентійської Родини!

Благодать і мир Ісуса нехай завжди будуть з нами!

Щороку Церква пропонує нам дар благодатного періоду під назвою «Адвент», який допомагає
нам особливим способом підготувати наші серця та розум до різдвяного сезону. Продовжуючи
роздуми про святого Вікентія де Поля як «містика милосердя», я запрошую всіх нас у цьогорічний
сезон Адвенту розважати над безперечною та життєво важливою місією, яку хворі та літні люди
мають у Церкві та у світі, а також в наших Згромадженнях, Асоціаціях, спільнотах, сім’ях та групах.

Якщо, з одного боку, суспільство так часто вважає хворих і літніх людей непотрібними для
розвитку світлого та сповненого надією майбутнього людства, тоді з іншого боку, у Біблії Ісус
перевертає всі ці припущення з ніг на голову, даючи хворим і літнім людям привілейовану роль у
місії, яку Бог Отець довірив йому, щоб привести всі народи до Себе, до Свого серця, щоб сповнилось
Царство Боже.

Цей біблійний переворот випливає з радикального розрізнення того, хто насправді знаходиться
в центрі. Хто є джерелом того, що приносить найбільший сенс нашого життя, що ми робимо, чому ми
присвячуємо всі свої дари і таланти? Хто є джерелом остаточного щастя і радості? На першому місці
стоїть не людина, а Бог.

Суспільство часто ставить людську особу в центр, оскільки людина фізично і розумово здатна
принести їй певний прибуток. Для Бога немає місця, а якщо і має, то Його ставлять на третє чи
четверте місце, відповідно до егоїстичних поглядів людини. Логічний висновок полягає в тому, що в
якийсь момент хворі та літні стають, як часто повторює Папа Франциск, «викинутими суспільством»
(пор. Fratelli Tutti, № 19-20, 278), більше не корисними для принесення світлого і сповненого надії
майбутнього людства.

Святий Вікентій кілька разів говорив про роль хворих:

Я вже неодноразово говорив про це, і не можу це ще раз не повторити, що ми повинні

вважати тих, хто страждає від хвороби в Спільноті, благословенням Спільноти і дому, і що тим
більше сприймаймо це за істину, оскільки сам Господь наш Ісус Христос полюбив стан страждання,
через який Він сам хотів пройти і став людиною, щоб страждати (CCD XII, 26-27; конференція
184, «Про добре використання недуги», 28 червня 1658 р.).
 Маємо вагомі підстави хвалити Бога за те, що завдяки Його доброті та милосердю
в Спільноті є хворі та немічні люди, які роблять зі своєї хвороби та страждання дійство
терпеливості, в якому показують усі чесноти у повному блиску. Ми повинні дякувати Богу за те, що
він дав нам таких людей. Я вже багато разів говорив і не можу втриматися, щоб повторити, що ми
повинні вірити, що хворі члени є благословенням Спільноти (CCD XI, 61; конференція 55, «Про добре
використання недуги).

Але для Спільноти — бідної Спільноти — нехай не буде дозволено нічого особливого ні в їжі,
ні в одязі! Я роблю виняток, як завжди, тільки для хворих. Ох, бідні пацієнти! В догляді за ними,
при необхідності, потрібно продавати навіть церковні чаші. Бог дав мені велике порозуміння щодо
цього, і я прошу Його дати цього духа Спільноті (CCD XII, 334; конференція 220, «Бідність», [5
грудня 1659]).

У своєму посланні з нагоди першого Всесвітнього дня бабусь і дідусів та літніх людей Папа
Франциск процитував «святого старця, який продовжує молитися і працювати для блага Церкви»,
Папу-Сеньйора Бенедикта XVI: «Молитва багатьох літніх людей може захистити світ, допомогти
йому, можливо, ефективніше, ніж несамовита активність багатьох інших». Папа Франциск
прокоментував: «Він сказав ці слова у 2012 році, наприкінці свого понтифікату. Це щось прекрасне.
Ваша молитва є дуже цінним джерелом: глибоким диханням, якого терміново потребує Церква і
світ».

Далі Папа сказав: «Для проголошування Євангелія немає пенсійного віку» і визначив
покликання літніх людей: «Зберігати наше коріння, передавати віру молодим і піклуватися про
малих». (Папа Франциск, Послання з нагоди Першого Всесвітнього дня для бабусь і дідусів та людей
похилого віку, 25 липня 2021 р.).

Під час серії катехез про сім’ю Папа Франциск сказав: «Люди похилого віку – це джерело
мудрості для нашого народу! […] Ми повинні знову пробудити колективне почуття вдячності,
поцінування, гостинності, завдяки чому людина похилого віку відчуває себе живою частиною
спільноти». Суспільство, яке не може виявляти вдячність і прихильність до літніх людей, «це збочене
суспільство. Церква, вірна Слову Божому, не може потурати такій дегенерації».

«Там, де немає честі для старих, немає майбутнього для молодих». Більше того, «Старша
людина не є чужинцем. Старша людина – це ми: в найближчому чи далекому майбутньому,
але неминуче, навіть якщо ми про це не думаємо. І якщо ми не навчимося краще поводитися зі
старшими, так будуть ставитися і до нас» (Папа Франциск, Загальна аудієнція, середа, 4 березня
2015 р.).

Вікентій зрозумів ці принципи. У Загальних правилах, перших Конституціях Конгрегації

Місії, він писав:

Серед всього того, що робив Христос, Він часто заохочував тих, яких посилав до
виноградинка, до одного з найважливіших завдань: піклуватися про хворих та відвідувати їх, а
особливо найбідніших. Тому Конгрегація буде особливо старатися відвідувати хворих не тільки
в їхніх домах, але, за згодою суперіора, і інших, підтримувати та відвідувати їх, допомагаючи їм
фізично і духовно, кожний в міру своїх можливостей, особливо на місіях (VI, 1).

Будь-де, відвідуючи хворого, чи то вдома чи поза домом, слід бачити в ньому не тільки
людину, але самого Христа, який запевняє нас, що такою послугою ми служимо Йому (VI, 2).

Святий Вікентій де Поль також звернувся до самих хворих із такими словами:

 Хворі самі повинні усвідомити, що перебувають в інфірмерії не тільки для того, щоб за
допомогою лікарських засобів одужати, але і тому, щоби там, наче з амвону, проповідувати і своїм
прикладом вчити християнських чеснот, особливо терпеливості та згоди з Божою волею. І в такий
спосіб бути для відвідувачів та персоналу правдивими пахощами Христовими, гарантуючи, що їхні
чесноти вдосконалюються в їхніх немочах (VI, 3).

Під час цього Адвенту давайте дедалі більше відкривати в наших спільнотах, сім’ях і групах
«живий скарб» наших хворих і літніх людей. Вони є живою присутністю Ісуса серед нас. Це Ісус,
якому ми зобов’язані всією своєю любов’ю, усією турботою, яку ми людськими силами можемо
запропонувати. Вони залишаються нашими вчителями, взірцями та помічниками у будівництві
світлого та сповненого надією майбутнього, тому що саме Ісус промовляє до нас через них,
показуючи нам, на яких основах ми запрошені будувати наші мрії, надії та цілі. Ми не повинні
піддаватися ментальності деяких верств суспільства, які вважають старих і хворих непотребом
суспільства: як тільки мине короткочасна мить радості, залишиться лише печаль, розчарування,
фрустрація та життя без сенсу.

Вікентій де Поль, ставши «Містиком милосердя», зрозумів і в повноті жив у стосунках з

хворими та літніми, як про це говорив Ісус.

Нехай цей Адвент веде нас ще більше в глибину послання Ісуса про хворих і старих, щоб,
готуючись до святкування народження нашого Спасителя, ми могли разом з ними будувати світле та
сповнене надії майбутнє у світлі Його присутності.

Ваш брат у святому Вікентії,

Томаж Мавріч СМ

Vincentian Family Office — Oficina de la Familia Vicenciana — Bureau de la Famille Vincentienne

500 East Chelten Avenue, Philadelphia, PA 19144, USA
+1 (215) 715-3984 VFO@famvin.org http://www.famvin.org