You are on page 1of 4

Vincentian Family Office ● Bureau de la Famillie Vincentienne ● Oficina de la Familia Vicenciana

WWW: famvin.org

Рим, 18 листопада 2022 р.

ЛИСТ НА АДВЕНТ
ЄВАНГЕЛЬСЬКІ РАДИ:
VFO@famvin.org

УНІВЕРСАЛЬНИЙ ЗАКЛИК ДО СВЯТОСТІ

Всім членам Вікентійської родини!


+1 (215) 715-3984

Дорогі брати та сестри,

Нехай благодать та мир Ісуса будуть завжди з нами!


500 East Chelten Avenue, Philadelphia, PA 19144, USA

Мій лист на Адвент – це запрошення до молитви, роздумів і прийняття


євангельських рад, щоб продовжити нашу подорож зі св. Вікентієм, «містиком
милосердя». Ісус є центром нашого життя, наших дій і наших бажань. Для нас, християн,
він є головною точкою відліку, взірцем і тим, хто має займати перше місце в нашому
житті, незалежно від того, чи наше покликання – в подружжі, целібаті чи
богопосвяченому житті. Вбогість, чистота і послух є незаперечними і красномовними
знаками життя Ісуса, бо він був вбогим, чистим і слухняним.

Коли ми говоримо про євангельські ради вбогості, чистоти та послуху, ми


зазвичай пов’язуємо їх із богопосвяченим життям. Посвячені особи йдуть певним
шляхом, підтвердженим їхніми обітницями. Однак євангельські ради є частиною
відповіді кожного християнина на універсальний заклик до святості, відповіді, даної
відповідно до конкретного покликання, отриманого від самого Христа.

Ісус залишається взірцем того, як жити за трьома євангельськими радами. Хоча


мав усе, але жив бідно. Він був чистим, що дозволяло йому велику свободу у стосунках.
Він підкорився, чітко давши зрозуміти, що його місія на землі відбуватиметься згідно із
задумом Небесного Отця і в цілковитій підкореності Його волі до останньої миті земного

1
життя, аж до хреста, коли, перш ніж повернутися до дому Отця, він промовив:
«Звершилося» (Ів 19,30).

Основою євангельської ради вбогості є життя Сина Божого:

«Ісус Христос, маючи все, не мав нічого. Він був Володарем і Господарем
усього світу, створив усі блага, які в ньому існують, водночас, з любові до
нас, відмовився від них. І хоча він був Господарем усього світу, він став
найбіднішим з усіх людей. Він навіть не мав того, що мають найменші
тварини».1

Наше спільне покликання як членів Вікентійської родини служити вбогим


спонукає нас свідчити світові про нашу подібність до Христа, яка була започаткована
нашим Хрещенням і поглиблюватиметься до нашого повернення до дому Отця. А отже,
нашим пріоритетом не є накопичення матеріальних благ і фінансових ресурсів для
власних егоїстичних цілей, оскільки ми завжди розумом пам’ятаємо та серцем
відчуваємо, що бідні є «нашими панами та господарями», які мають право на наші
ресурси. Роздуми про те, як ми можемо супроводжувати їх, допомагають нам жити за
євангельською радою убогості через скромний і простий спосіб життя. Вікентійська
місія ставить нас у світ убогих. Вікентійська убогість сприяє спільноті через служіння
та солідарність з нашими братами та сестрами.

Це також передбачає формування нашого життя наслідуванням убогого Ісуса,


який проголошував Євангеліє найбільш покинутим. Св. Вікентій, згідно з давньою
традицією Церкви, розрізняє внутрішню та зовнішню убогість, і обидві є необхідними.
«Духовна убогість» без зовнішніх проявів не викликає довіри. А «матеріальна
убогість» без духовної мотивації часто буває поганою.

Євангельська рада чистоти також стосується всіх християн, тих, хто складає обіти
(обітниці), одружених і неодружених. Як члени Вікентійської родини, перебуваючи в
постійному контакті з убогими, ми повинні допомагати їм не лише матеріально, а й
духовно, підходити до них цілісно, поділяючи з ними цінність чистоти в контексті
євангелізації. Бідні зрозуміють християнські стосунки коли побачать, як ми живемо
євангельськими цінностями, коли будемо світлом та сіллю для суспільства.

Чистота передбачає внутрішню і зовнішню стриманість, відповідно до життєвого


стану, для того, щоб кожна особа переживала свою емоційність і сексуальність в

1
Vincent de Paul, Correspondence, Conferences, Documents, translated and edited by Jacqueline Kilar, DC; and
Marie Poole, DC; et al; annotated by John W. Carven, CM; New City Press, Brooklyn and Hyde Park, 1985-2014;
volume XI, p. 210; conference 130, “Poverty,” 6 August 1655. Future references to this work will be indicated
using the initials CCD, followed by the volume number, then the page number, for example, CCD XI, 210.

2
глибокій повазі до інших і до себе. Целібат, з іншого боку, передбачає відмову від
шлюбу та форм сексуального вираження.

Для членів Вікентійської родини, які живуть богопосвяченим життям, ці два


елементи обітниці – цнотливість і целібат – є зовнішнім вираженням їхньої повної
самовіддачі. Їх слід розглядати як зобов’язання виконувати «особливу відповідальність:
служіння убогим», а не як відмову від сімейних обов’язків. Вимоги радикального
наслідування Ісуса спонукають посвячених членів Вікентійської родини до повної
відданості справі Божого Царства.

Усім членам Вікентійської родини євангельська рада чистоти допомагає зростати


в особистих стосунках з Ісусом. Чистота, як щедрий дар себе іншим, підтримує нашу
місію євангелізації та милосердя до убогих, це – вияв щедрості та креативності. Як і
бідність, чистота сприяє спільному служінню, яке може бути ефективним лише через
дружбу та братерські стосунки.

Ми покликані розвивати свободу та взаємну підтримку через здорову дружбу та


розсудливість, яка веде до апостольської ревності. Ми повинні визнати свої слабкості,
потребу в смиренні та незамінній підтримці Ісуса. Св. Вікентій стверджує: «Смирення є
досконалим засобом набути й зберегти чистоту».2 Буває так, що вірність Ісусу вимагає
жертв. Св. Вікентій рекомендує рішуче умертвляти внутрішні та зовнішні почуття та
вміння уникати афективних проявів та сексуальності, які несумісні з целібатом.
Оскільки людина має свої сильні та слабкі сторони, нам потрібно чесно говорити з
Ісусом про наші труднощі і з тими, хто може нас підтримати, наприклад, сповідником
або духовним керівником.

Третя євангельська рада – послух. Вона адресована людям, відкритим на заклик


Ісуса. Незважаючи на свої сумніви та невпевненість, вони довіряють себе Ісусу в
переконанні, що шлях, який Він пропонує, є найкращим. Як сказав св. Вікентій: «Ви
матимете Боже благословення в усьому, що робите з послуху».3

Послух передбачає такі євангельські цінності та здібності як смирення, простота,


лагідність, діалог, дар слухання в подружньому, неодруженому чи посвяченому житті.
Навіть коли св. Вікентій звертається до богопосвячених осіб, він часто згадує приклад
послуху та поваги, притаманний мирянам:

«Я знав одного адвоката… Хоча він був адвокатом і в літньому віці, він
ніколи нічого не робив, не порадившись. Якщо йому не було в кого
запитати, він кликав свого камердинера: «Іди сюди, Петре, у мене є
справа; як ти думаєш, що мені робити в цьому випадку?» Камердинер
відповів йому: «Пане, я вважаю, що ви зробите добре, якщо так

2
CCD XI, 162; conference 111, “Chastity,” 13 November 1654.
3
CCD VI, 574; letter 2431 to François Villain in Troyes, 25 October 1657.

3
поступите.» - «Ви маєте рацію, Петре, я прислухаюся до вашої поради».
І він сказав мені, що настільки відчував Боже благословення, що все, що
він зробив таким чином, закінчилося добре».4

Коли двоє чи більше людей не можуть дійти згоди, особливо щодо важливих
питань, саме євангельська рада послуху приводить їх до стану внутрішнього миру та
примирення, про який вони навіть не могли уявити. Як християни та як члени
Вікентійської родини, ми прагнемо не стільки мати останнє слово чи рацію, скільки
взяти на себе роль слуги, того, хто служить, а не того, кому служать.

Нехай роздуми та поглиблення євангельських рад допоможуть кожному з нас


відповісти на загальний заклик до святості, і таким чином отримати щедре
благословення.

«Якими ж благословенними є ті, хто віддає себе Богу, щоб робити те, що
робив Ісус Христос, і, наслідуючи його приклад, практикують чесноти,
які він практикував: убогість, послух, смирення, терпеливість, ревність
та інші! Бо таким чином вони стають справжніми учнями свого
Вчителя. Вони живуть виключно Його Духом і поширюють, разом із
пахощами Його життя, заслуги за Його вчинки для освячення душ, за які
Він помер і воскрес».5

Моє прохання на Адвент до всіх членів Вікентійської родини: «Бійтеся тільки


Його [Господа Ісуса] і дуже любіть Його. Віддайте Йому свої турботи та своє скромне
служіння і зробіть усе, щоб догодити Йому одному. Таким чином ви постійно
зростатимете в благодаті та чесноті».6

Ваш брат у св. Вікентії,

Томаж Мавріч, CM

4
CCD XIIIb, 282; document 160, Council of 20 June 1647.
5
CCD V, 554; letter 2013a to Joseph Beaulac, [1656].
6
CCD IV, 402; letter 1512 to the Sisters of Valpuiseaux, 23 June 1652.

You might also like